Поиск лекарств в аптеках

Найдите нужные вам лекарства в аптеках. Узнайте стоимость препаратов

Найдите аптеку рядом с вами

Поиск аптек на ближайшей улице в вашем районе. Рядом со станцией метро.

Проверьте наличие лекарств в аптеках

Отметьте нужные вам лекарства, и сравните их стоимость в аптеках
Главная страница »
Зокардис 30 мг

Зокардис 30 мг (Zocardis 30 mg)

Цены в аптеках

Инструкция
Нажмите на форму выпуска, что бы посмотреть цены и аптеки в которых продаётся Зокардис 30 мг (Zocardis 30 mg)

В данный момент товара нет в наличии.


Инструкция по применению Зокардис 30 мг (Zocardis 30 mg)

Торговое название: Зокардис 30 мг

Действующее вещество: 0

Английское название: Zocardis 30 mg

Украинское название: Зокардіс 30 мг

ATC классификация: 0

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: zofenopril; [1(R*),2a,4a]-[3-(бензоїлтіо)-2-метил-1-оксопропіл]-4-(фенілтіо)-L-проліну кальцієва сіль (2:1);

основні фізико-хімічні властивості: білі овальні таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою для поділу з обох боків;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить зофеноприлу кальцію 30 мг, що відповідає 28,7 мг зофеноприлу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид високодисперсний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, макрогол 6000.

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09АА.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Результатом дії зофеноприлу кальцію є пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи плазми, що приводить до зменшення впливу ангіотензину ІІ на судини та до зменшення секреції альдостерону. За рахунок останнього збільшується концентрація калію у сироватці крові та збільшується втрата рідини та натрію. Активність плазмового ангіотензину ІІ пригнічується протягом 24 годин на 53,4% та 74,4% після застосування одноразової дози зофеноприлу кальцію, яка становить 30 мг та 60 мг відповідно. В результаті інгібування ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) підвищується активність циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, що сприяє периферичній вазодилатації з активацією простагландинової системи. У хворих на гіпертензію застосування препарату приводить до зниження кров’яного тиску у положенні лежачи та стоячи приблизно однаковою мірою, за відсутності компенсаторного збільшення частоти серцевого ритму. Системний судинний опір зменшується після застосування зофеноприлу. У деяких пацієнтів оптимальне зниження артеріального тиску відбувається протягом декількох тижнів лікування. Раптове припинення терапії не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску. Клінічний ефект, який досягається після раннього застосування зофеноприлу при інфаркті міокарда, може бути пов’язаний з багатьма факторами, такими як зниження плазмового рівня ангіотензину ІІ (таким чином обмежується процес вентрикулярного ремоделювання, який негативно впливає на прогноз життя пацієнта) та підвищення плазмових/клітинних концентрацій речовин-дилататорів (простагландин-кінінова система).

Фармакокінетика. Зофеноприл кальцію є проліками, оскільки активним інгібітором АПФ є зофеноприлат. Зофеноприл кальцію швидко і повністю абсорбується при пероральному прийомі та майже повністю перетворюється у зофеноприлат, максимальна концентрація якого у крові досягається через 1,5 години після перорального прийому зофеноприлу. Кінетика одноразової дози є лінійною в інтервалі доз 10 – 80 мг зофеноприлу. Застосування протягом 3 тижнів 15-60 мг зофеноприлу на добу не призводить до його кумуляції. Наявність їжі в травному тракті понижує швидкість, але не ступінь абсорбції. Площа під кривою (AUC) зофеноприлату майже ідентична в стані натще та після їди. Зв’язування з білком плазми дорівнює 88%. В сечі людини були виявлені 8 метаболітів зофеноприлу кальцію, основним метаболітом є зофеноприлат (22%). Період напіввиведення зофеноприлату - 5,5 години. Після перорального прийому зофеноприлу кальцію він виводиться у вигляді зофеноприлату через нирки – 69% і з фекаліями – 26%, що вказує на два шляхи елімінації. Для пацієнтів похилого віку коригувати дозу препарату не потрібно, якщо функція нирок залишається нормальною. При незначному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) виведення зофеноприлату відбувається з тією ж швидкістю, що і при нормальній функції нирок. У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс 7- 44 мл/хв) швидкість виведення знижена приблизно на 50% від нормальної, тому таким пацієнтам слід призначати половину звичайної дози. У пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які знаходяться на гемодіалізі, швидкість виведення зофеноприлату знижена до 25 % від нормальної, тому їм слід призначати четверту частину звичайної дози препарату. Пацієнтам з порушенням функції печінки помірного або середнього ступеня тяжкості слід призначати половину дози, яка призначається пацієнтам з нормальною функцією печінки. Даних щодо фармакокінетики препарату у пацієнтів з тяжкою дисфункцією печінки немає, тому цій категорії хворих він протипоказаний.

Показания к применению. Лікування есенціальної гіпертензії легкого та середнього ступеня тяжкості; лікування хворих на гострий інфаркт міокарда у перші 24 години з ознаками або симптомами (або без них) серцевої недостатності зі стабільною гемодинамікою за умови, що їм не проводили тромболітичну терапію.

 

Способ применения и дозы.

Зокардіс® 30 мг приймають незалежно від прийому їжі. Дозування повинно добиратися відповідно до терапевтичної відповідної реакції пацієнта.

Гіпертензія. Дозу препарату добирають індивідуально, залежно від рівня артеріального тиску, перед прийомом наступної дози. Підвищення дози проводиться з інтервалом чотири тижні.

Пацієнти без водного і сольового виснаження. Лікування розпочинають з дози 15 мг (½ таблетки, вкритої оболонкою, препарату Зокардіс® 30 мг) 1 раз на добу та підвищують дозу до оптимального кров’яного тиску. Звичайно ефективна доза дорівнює 30 мг на добу. Максимальна доза становить 60 мг на добу, яку можна прийняти за один раз або розділити на 2 прийоми. За необхідності можуть бути добавлені інші антигіпертензивні препарати, наприклад діуретики.

Пацієнти з підозрою на водне і сольове виснаження. Початкова терапія інгібіторами АПФ потребує коригування сольового та водного дефіциту та припинення терапії діуретиками протягом двох-трьох діб до початку прийому препарату. Лікування розпочинають з дози 15 мг (½ таблетки, вкритої оболонкою, препарату Зокардіс® 30 мг) на добу, якщо це неможливо, то слід розпочинати з дози 7,5 мг (1 таблетка, вкрита оболонкою, використовують препарат Зокардіс® 7,5 мг). За пацієнтами з високим ризиком розвитку тяжкої гострої гіпотензії слід уважно спостерігати, віддаючи перевагу стаціонарним умовам перебування хворого доти, доки не буде досягнутий максимальний ефект від застосування першої дози, і кожного разу, коли збільшують дозу інгібітору АПФ або діуретика. Все це стосується хворих на стенокардію або з цереброваскулярними захворюваннями, в яких надмірна гіпотензія може приводити до інфаркту міокарда чи до інсульту.

Дозування для пацієнтів з нирковими порушеннями або які знаходяться на гемодіалізі. Пацієнтам з незначними нирковими порушеннями (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) призначають такі ж дози Зокардісу® 30 мг, як і пацієнтам з нормальною функцією нирок. Пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) Зокардіс® 30 мг призначають у половинній терапевтичній дозі 1 раз на добу. Початкова доза для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, становить четверту частину дози, яку призначають хворим з нормальною функцією нирок.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Пацієнти похилого віку з нормальним кліренсом креатиніну не потребують коректування дози. Хворим з пониженим кліренсом креатиніну (менше 45 мл/хв) рекомендується прийом половинної добової дози. Кліренс креатиніну може бути підрахований, виходячи з рівня креатиніну сироватки за такою формулою:

Кліренс креатиніну (мл/хв) =

(140 - вік) х масу тіла (кг)

сировот. креатинін (мг/дц) х 72

Наведена формула дозволяє вирахувати кліренс креатиніну для чоловіків. Для жінок отримане значення, слід помножити на 0,85.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Для пацієнтів з незначним або помірним порушенням функції печінки початкова доза Зокардісу® 30 мг становить половину дози, яку призначають пацієнтам з нормальною функцією печінки. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки Зокардіс® 30 мг протипоказаний.

Гострий інфаркт міокарда.

Лікування Зокардісом® 30 мг слід розпочинати протягом 24 годин після появи перших симптомів інфаркту міокарда та продовжувати протягом шести тижнів. Слід застосовувати таку схему дозування:

1 та 2 доба: 7,5 мг кожні 12 годин (1 таблетка, вкрита оболонкою, використовують препарат Зокардіс® 7,5);

3 та 4 доба: 15 мг кожні 12 годин (½ таблетки, вкритої оболонкою, препарату Зокардіс® 30 мг);

з 5-ї доби та далі: 30 мг кожні 12 годин (1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Зокардіс® 30 мг).

У випадку низького систолічного тиску (<= 120 мм рт.ст.) на початку лікування та протягом наступних трьох діб після розвитку інфаркту добову дозу підвищувати не слід. У випадку гіпотензії (<= 100 мм рт.ст.) лікування продовжують, застосовуючи дозу, яку призначали раніше. У випадку тяжкої гіпотензії (<= 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах тиску з проміжком не менше однієї години) прийом Зокардісу® 30 мг слід припинити. Через 6 тижнів лікування, після аналізу стану пацієнта, лікування припиняють у хворих без ознак лівошлуночкової дисфункції або серцевої недостатності. Якщо ці ознаки залишились, лікування можна продовжувати протягом тривалого часу. Слід також застосовувати відповідне стандартне лікування, таке як лікування нітратами, ацетилсаліциловою кислотою або b-адреноблокаторами.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Зокардіс® 30 мг слід застосовувати з обережністю для лікування хворих на інфаркт міокарда старше 75 років.

Дозування для пацієнтів з нирковими порушеннями або для тих, які знаходяться на гемодіалізі. Ефективність і безпека застосування Зокардісу® 30 мг при лікуванні хворих на інфаркт міокарда та з нирковими порушеннями або тих, які знаходяться на гемодіалізі, не були встановлені, тому призначати Зокардіс® 30 мг таким пацієнтам не слід.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Ефективність і безпека застосування Зокардісу® 30 мг при лікуванні хворих на інфаркт міокарда та з порушенням функції печінки не були встановлені, тому призначати Зокардіс® 30 мг таким пацієнтам не слід.

Побічна дія.

Далі наведені всі небажані прояви, які спостерігались у пацієнтів при застосуванні Зокардісу® 30 мг під час клінічних випробувань.

Види порушень

Часто

(=1/100, але <1/10)

Іноді

(=>1/1000, але ≤ 1/100)

Нечасто

(=>1/10000, але ≤ 1/1000)

Загальні порушення

Втомлюваність

Загальна слабкість

-

Порушення з боку травного тракту

Нудота, блювання

-

-

Порушення з боку скелетно-м’язової системи

-

Судоми м’язів

-

Порушення з боку нервової системи

Запаморочення, головний біль

-

-

Дихальні порушення

Кашель

-

-

Порушення з боку шкіри і підшкірної тканини

-

Висип

Ангіоневротичний набряк

Під час застосування Зокардісу® 30 мг слід пам’ятати про такі нижченаведені небажані реакції, які спостерігались у зв’язку з терапією інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Серцево-судинна система. Тяжка гіпотензія спостерігалась після початку терапії або збільшення дози. Вона особливо часто зустрічається в окремих групах ризику, які наведені в розділі “Особливості застосування”. Можуть виникнути такі симптоми, як запаморочення, відчуття слабкості, порушення зору, зрідка з порушенням свідомості (синкопе). У зв’язку з гіпотензією внаслідок прийому інгібіторів АПФ повідомлялось про індивідуальні випадки тахікардії, відчуття серцебиття, аритмій, стенокардії, інфаркту міокарда, тимчасових ішемічних нападів і внутрішньомозкових крововиливів. Повідомлялось про поодинокі випадки периферичного набряку, ортостатичної гіпотензії і болю в ділянці грудної клітки. Кістково-м’язова система. Можуть зрідка зустрічатись міальгія і м’язові судоми. Ниркова система. Може виникнути або посилитись ниркова недостатність. Повідомлялось про гостру ниркову недостатність. Дихальна система. Добре відомо, що інгібітори АПФ спричинюють кашель у значної кількості пацієнтів. Нечасто повідомляється про задишку, синусит, риніт, глосит, бронхіт і бронхоспазм. Наслідком небажаної дії інгібіторів АПФ, у незначної кількості пацієнтів, може бути поява ангіоневротичного набряку обличчя і орофарингеальних тканин. У поодиноких випадках ангіоневротичний набряк, який охоплював верхні дихальні шляхи, спричинював їх обструкцію, що призводило до летального кінця. У цих випадках слід негайно надати хворому медичну допомогу, яка включає негайне підшкірне введення 0,3-0,5 мл адреналіну і негайне внутрішньовенне краплинне введення адреналіну 1 мг/мл (розведення провести згідно з інструкцією) при ретельному контролі ЕКГ та артеріального тиску. Пацієнта слід госпіталізувати, наглядати за ним не менше 12-24 годин і не виписувати до повного зникнення симптомів. Травний тракт. Може зустрічатися нудота, біль у животі, блювання, пронос, запор, сухість у роті. Були описані окремі випадки холестатичної жовтухи, гепатиту, панкреатиту і непрохідності кишечнику, пов’язані з інгібіторами АПФ. Шкіра та придатки. Іноді можуть зустрічатися алергічні та реакції гіперчутливості, такі як висип, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний некроліз епідермісу, псоріазоподібний висип, алопеція. Це може супроводжуватися гарячкою, міалгією, артралгією, еозинофілією та/або підвищенням титру антиядерних антитіл (ANA). Нервова система. Іноді спостерігається головний біль, запаморочення, слабкість; нечасто – депресія, зміна настрою, порушення сну, парестезії, імпотенція, порушення рівноваги, сплутаність свідомості, шум у вухах, порушення зору (нечітке зображення) та порушення смакових відчуттів. Лабораторні параметри. Може спостерігатися збільшення сечовини у крові та креатиніну плазми, яке є оборотним після відміни препарату, особливо за наявності ниркової недостатності, тяжкої серцевої недостатності і реноваскулярної гіпертензії. У деяких пацієнтів спостерігалось зменшення гемоглобіну, гематокриту, кількості тромбоцитів і лейкоцитів. Були повідомлення про випадки агранулоцитозу та панцитопенії. Є відомості про розвиток гемолітичної анемії у хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Також повідомлялось про підвищення рівнів ферментів печінки та білірубіну у сироватці. Загальні явища. Нечасто зустрічаються підвищена пітливість, припливи крові та порушення сечовипускання.

Протипоказання.

Гіперчутливість до зофеноприлу кальцію або до іншого інгібітору АПФ або до одної із допоміжних речовин, які входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний з попереднім лікуванням інгібітором АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжкий ступінь порушення функції печінки; вагітність; період годування груддю; білатеральний ренальний артеріальний стеноз чи однобічний у разі наявності однієї нирки. Безпека та ефективність застосування Зокардісу® 30 мг при лікуванні дітей не встановлені, тому його не слід призначати дітям.

Передозування.

Симптомами передозування є тяжка гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення та ниркова недостатність. Після передозування хворий повинен знаходитись під пильним наглядом лікаря, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто контролювати електроліти та креатинін сироватки. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. Якщо передозування виникло недавно, то необхідно промити шлунок, призначити активоване вугілля та натрію сульфат. Якщо у хворого спостерігається гіпотензія, то призначають рідини для збільшення об’єму плазми та/або ангіотензин ІІ. За наявності брадикардії призначають атропін, а за необхідності використовують штучний водій ритму. Інгібітори АПФ можуть бути видалені з циркуляції за допомогою гемодіалізу. Не використовувати поліакрилонітрильні мембрани з високою пропускною здатністю.

Особливості застосування.

Гіпотензія. Зокардіс® 30 мг, як і інші інгібітори АПФ, може спричинювати різке падіння артеріального тиску, особливо після першої дози. Найбільш імовірна поява гіпотензії у пацієнтів з водним виснаженням внаслідок терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, внаслідок діалізу, діареї чи блювання. Про це повідомлялось, головним чином, стосовно пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю з пов’язаною із цим нирковою недостатністю або без неї. Більш імовірний розвиток гіпотензії у пацієнтів, які приймають високу дозу петльових діуретиків, у хворих з гіпонатріємєю або з функціональними порушеннями нирок. Таким пацієнтам слід призначати лікування Зокардісом® 30 мг під пильним медичним наглядом, найкраще у стаціонарних умовах, починаючи з низьких доз і обережно добираючи подальшу дозу. Якщо є можливим, то лікування діуретиками слід тимчасово припинити. Цей підхід також є можливим для лікування хворих на стенокардію або з цереброваскулярною недостатністю, у яких надмірна гіпотензія може привести до інфаркту міокарда чи до інсульту. Лікування гіпотензії описано в розділі “Передозування”. Гіпотензія при гострому інфаркті міокарда. Лікування Зокардісом® 30 мг не повинно розпочинатись у хворих на гострий інфаркт міокарда, якщо існує ризик додаткової серйозної гемодинамічної недостатності внаслідок лікування вазодилататором. Такими є пацієнти із систолічним артеріальним тиском < 100 мм рт.ст. або із кардіогенним шоком. Лікування Зокардісом® 30 може в них призвести до тяжкої гіпотензії. У випадку персистуючої гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт.ст більше 1 години) лікування Зокардісом® 30 мг слід припинити. Пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю після гострого інфаркту міокарда Зокардіс® 30 мг слід призначати тільки у випадку, коли гемодинаміка пацієнта є стабільною. Хворі на гострий інфаркт міокарда та з порушенням функції печінки. У зв’язку з відсутністю даних про ефективність і безпеку Зокардіс® 30 мг цій категорії пацієнтів призначати його не слід. Пацієнти похилого віку. Зокардіс® 30 мг слід застосовувати з обережністю для лікування хворих на інфаркт міокарда старше 75 років. Хворі на реноваскулярну гіпертензію. Існує підвищений ризик тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності при лікуванні інгібіторами АПФ хворих на реноваскулярну гіпертензію за наявності білатерального стенозу та стенозу артерії у хворих з єдиною ниркою. Лікування діуретиками може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватись лише незначними змінами рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів із однобічним ренальним стенозом. Якщо ж є абсолютно необхідним застосування інгібіторів АПФ, то лікування Зокардісом® 30 мг слід починати у стаціонарі під суворим медичним наглядом, розпочинати з низьких доз і поступово їх збільшувати. Лікування діуретиками слід тимчасово припинити перед початком терапії Зокардісом® 30 мг і протягом перших декількох тижнів терапії слід ретельно слідкувати за ренальною функцією. Пацієнти з ренальною недостатністю. Зокардіс® 30 мг слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки вони потребують знижених доз. Під час терапії слід проводити ретельний контроль ренальної функції. Є повідомлення про ниркову недостатність, пов’язану з інгібіторами АПФ, головним чином у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або у пацієнтів із захворюваннями нирок, у тому числі і при стенозі ниркової артерії. У деяких пацієнтів без явної, вже існуючої ниркової патології, збільшувались показники сечовини та креатиніну крові, особливо якщо одночасно застосовували діуретики. Тому може бути потрібним зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення прийому діуретика. Рекомендується здійснювати ретельний контроль ниркової функції протягом перших декількох тижнів терапії. Ефективність і безпека Зокардісу® 30 мг для хворих на інфаркт міокарда і з нирковими порушеннями не була встановлена. Тому за наявності ниркових порушень (креатинін сироватки => 2,1 мг/дц і протеїнурія => 500 мг на добу) і інфаркту міокарда Зокардіс® 30 мг застосовувати не слід. Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі. У пацієнтів, які лікуються інгібіторами АПФ та які знаходяться на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною спроможністю, є імовірним розвиток анафілактоїдних реакцій, таких як набряк обличчя, приплив крові, гіпотензія і задишка протягом перших декількох хвилин гемодіалізу. Рекомендується використовувати альтернативну мембрану або альтернативний антигіпертензивний препарат. Ефективність і безпека Зокардісу® 30 мг для лікування хворих на інфаркт міокарда, які знаходяться на гемодіалізі, не була встановлена, тому таким пацієнтам призначати Зокардіс® 30 мг не слід. Пацієнти, яким проводиться видалення ліпідів низької щільності. У пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ і яким проводиться видалення ліпідів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, можуть розвинутись анафілактичні реакції, подібні до тих, які спостерігаються у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз із застосуванням мембран з високою пропускною здатністю. Таким пацієнтам рекомендується застосування антигіпертензивного препарату іншого класу. Анафілактичні реакції під час десенсибілізації або після укусів комах. Зрідка у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час десенсибілізації або після укусів комах розвивались анафілактичні реакції, які загрожують життю. Таких реакції уникають, тимчасово утримуючись від терапії інгібітором АПФ перед десенсибілізацією. Трансплантація нирки. Клінічний досвід щодо лікування Зокардісом® 30 мг хворих з недавньою пересадкою нирки відсутній. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом звичайно не реагують на інгібітори АПФ. Тому застосування їх не рекомендується. Гіперкаліємія. Під час лікування інгібітором АПФ може розвинутись гіперкаліємія, особливо при порушенні ниркової функції та/або серцевій недостатності. Калієві добавки або калійзберігаючі діуретики, як правило, не рекомендують, оскільки вони можуть призвести до значного підвищення рівня калію у плазмі. Якщо застосування таких препаратів є необхідним, то рекомендують проводити частий контроль рівня калію у плазмі. Аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю для лікування хворих з обструкцією висхідного тракту лівого шлуночка. Хірургія/Анестезія. Інгібітори АПФ можуть спричинювати гіпотензію і навіть шоковий стан у пацієнтів, яким проводяться порожнинні операції або під час анестезії. Якщо неможливо відмовитись від інгібітору АПФ, то слід ретельно контролювати інтраваскулярний та плазмовий об’єм. Нейтропенія/Агранулоцитоз. Ризик появи нейтропенії пов’язаний із дозою і залежить від клінічного статусу пацієнта. Нейтропенія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненою формою захворювання, але може зустрічатись у пацієнтів з невеликим ступенем ниркових порушень, особливо у випадках, пов’язаних із колагенозами, наприклад із системним червоним вовчаком, склеродермією, а також при лікуванні імунодепресантами. Пацієнтам з імуносупресією або аутоімунними захворюваннями зофеноприл кальцію слід призначати з обережністю. У таких випадках слід проводити регулярний контроль крові. Нейтропенія та агранулоцитоз зникають після відміни інгібітору АПФ. Псоріаз. Інгібітори АПФ слід з обережністю застосовувати для лікування хворих на псоріаз. Протеїнурія. Протеїнурія може зустрічатися, зокрема у пацієнтів, які вже мають порушення ниркової функції або які приймають відносно високі дози інгібіторів АПФ.

Не призначати жінкам дітородного віку, які не використовують ефективну контрацепцію. Під час керування транспортними засобами чи обслуговування технічних засобів слід пам’ятати про те, що може виникнути сонливість, запаморочення або втомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Калійзберігаючі діуретики і добавки, які містять калій. Інгібітори АПФ зменшують спричинену діуретиком, втрату калію. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен і амілорид); добавки, які містять калій чи сольові замінники, які містять калій, можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Якщо така комбінація є необхідною, то її слід застосовувати з обережністю і під частим контролем калію у сироватці крові. Діуретики. У пацієнтів з водним дефіцитом і/чи із сольовим виснаженням може розвинутись надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Можливість гіпотензивного ефекту можна зменшити, якщо терапія починається з менш низьких доз інгібітору АПФ. Подальше підвищення дози слід проводити з обережністю. Літій. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами літію може зменшити його екскрецію, тому слід контролювати рівень літію у сироватці. Анестезуючі препарати. Інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивну дію анестезуючих препаратів. Наркотичні/Антипсихотичні препарати. Може зустрічатися постуральна гіпотензія. Антигіпертензивні засоби. Бета-блокатори, альфа-блокатори та діуретики можуть посилити дію інгібіторів АПФ. Циметидин. Підвищується ризик розвитку гіпотензії. Циклоспорин. Підвищений ризик розвитку ренальної дисфункції. Алопуринол. Підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості та лейкопенії. Інсулін і пероральні гіпоглікемічні засоби. Підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. Гемодіаліз з використанням діалізних мембран з високою пропускною здатністю. Підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Цитостатики, імуносупресори, системні кортикостероїди та прокаїнамід. Можуть призвести до підвищення ризику розвитку лейкопенії. Нестероїдні протизапальні засоби. Може зменшитись антигіпертензивний ефект, підвищитись рівень калію у сироватці, в той час як може понизитись ренальна функція. Ці ефекти є оборотними і частіше зустрічаються у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Антациди. Зменшують біодоступність інгібіторів АПФ. Симпатоміметичні засоби. Можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Алкоголь. Посилює антигіпертензивний ефект. Інші взаємодії. Прямі клінічні докази відносно взаємодії зофеноприлу з іншими ліками, які метаболізуються ферментами цитохрому Р, відсутні. Однак in vitro була доведена відсутність такої взаємодії.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30°С! Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці! Термін придатності – 3 роки.

 

 

Данная инструкция на Зокардис 30 мг (Zocardis 30 mg), описание предоставлена только для ознакомления с препаратом и не является руководством к самолечению. Пожалуйста, перед применением препарата Зокардис 30 мг (Zocardis 30 mg), проконсультируйтесь с профилирующим врачом.
Protected by Copyscape Duplicate Content Check

Возможно вас заинтересует

Зокардис 7,5 мг
Зокардис плюс 30/12,5


Отзывы Зокардис 30 мг

 

К сожалению, пока никто не оставил отзыв Зокардис 30 мг (Zocardis 30 mg). Сделайте это первым!

Оставить отзыв »



Популярные лекарства

Синупрет цена
Ламизил
Нифуроксазид
Сорбекс
Пантенол
Джинтропин цена
АЛЛЕРГОЗАН
ИММУННОПРЕТ ЭХИНАЦЕЯ
АМГ
ДЕЛ-ИММУН V
Зеликс
© 2007-2012 Copyright Qmed - Поиск лекарств в аптеках.